Блог | Щодо економіки майбутньої України, або Оптимістичний огляд

Нагадаю, що Трамп, як повідомив наш президент, хоче підвищити середню зарплату в Україні втричі за рахунок масштабних американських інвестицій і створення відповідних економічних умов – це є частиною його мирного плану.

Для іноземного бізнесу, що реалізує продукцію за світовими цінами, навіть потрійна українська зарплата за відносно високої якості праці не дуже й значна, особливо якщо врахувати передбачувані для великих інвесторів податкові пільги.

Приміром, наша потроєна середня – у два з гаком рази нижче за мінімальну в найбідніших кантонах Швейцарії. МІНІМАЛЬНУ!!!

Але хто буде працювати? Як повідомив Уповноважений ВРУ з прав людини Дмитро Лубінець, 11 мільйонів громадян України поїхали за кордон.

А посилаючись на Мінсоцполітики, пишуть, що у 2050-му році в Україні “своїх” залишиться лише 25 млн (внаслідок не стільки загибелі, скільки неповернення після війни, додаткового виїзду ще пізніше та інших сучасних демографічних факторів – віку, народжуваності, смертності).

Між іншим, активно називають і найреальніші невибагливі країни, що мають стати джерелами необхідної нам трудової міграції (але – для настільки ж невибагливих роботодавців!!!), якщо європейського Сходу для цього не вистачатиме.

Частіше за всіх, як і раніше, мають на увазі азійські Бангладеш (навіть частіше за майже півторамільярдну Індію), Індію, Пакистан, а також африканські Кенію й Ефіопію; рідше – азійські Непал, М’янму, Таїланд, Лаос, Камбоджу, а також латиноамериканські Колумбію й Гватемалу.

Ну а інвесторам тут, звісно, потрібні не бенгальці й такі інші, а кваліфіковані українці.

Тож краще б, звичайно, якщо б поверталися свої, але ж кожен, хто вже встиг адаптуватися за кордоном, без зайвих сантиментів обере собі країну за смаком, а тому Україні ще доведеться для гідної конкуренції ретельно підготуватися.

От Рада, глядячи наперед, вже й схвалила (наразі прийнявши за основу) законопроєкти, згідно з якими для стимулювання капітальних інвестицій у нові – чи вже існуючі! – підприємства їх можна буде повернути через зниження податків – на прибуток, ПДВ з імпорту, імпортного мита, податків на майно й земельного.

При цьому з капінвестицій в інтервалах від 100 тисяч євро до 1 млн, від 1 до 20 млн і від 20 до 50 млн відповідно повертатиметься за рахунок податків 70, 50 і 30 відсотків.

Дехто за дурною звичкою скиглить: от, мовляв, пільги для олігархів! Не треба скиглити: держава обіцяє поділитися тим, чого зараз немає й, якщо не простимулювати, то й не буде! Ані інвестицій в мільйонах євро (від своїх чи іноземців) – із наступним економічним зростанням, включаючи зайнятість, – ані податків!

А от те, що в нас нарешті почали сприймати логіку “надати пільги, щоб це з’явилося”, – може стати нашим шансом. Адже саме за таких умов – завдяки залученим інвестиціям – в Україні будуть не тільки нові робочі місця, але й зовсім інші суми заробітної плати. Тобто для своїх, а не бенгальців.

Заразом у такому випадку з’являться й економічні передумови для протистояння МВФові з його ультимативною вимогою фактично знищити з 2027 року спрощене оподаткування, а все, що стара, якою вона стане на той час, влада встигне з цього питання наприймати, радісно скасувати.

Тоді й нові за кордон не поїдуть, і ті, хто наразі встигли там якось осісти, матимуть куди повернутися.