Нова модифікація російської “Герані” одночасно несе на борту ПЗРК і бойову частину: у ГУР розкрили дані про “начинку”

Росія продовжує адаптувати ударні безпілотники до протидії українській авіації та ППО. Нова модифікація “Герані-2” здатна не лише атакувати наземні цілі, а й вражати повітряні об’єкти, залишаючись після цього боєздатною.

Про це повідомляє Головне управління розвідки Міністерства оборони України у своєму Telegram-каналі. Оприлюднено інтерактивну схему та детальні дані про нову модифікацію безпілотного літального апарата “Герань-2” серії “Е”, який оснащено переносним зенітно-ракетним комплексом.

У ГУР зазначають, що таким чином противник реагує на ефективну роботу Повітряних сил України та армійської авіації зі знищення ворожих БпЛА, намагаючись розширити їхні можливості з ураження повітряних цілей. Раніше українська розвідка вже фіксувала застосування “Герані-2” з радянською ракетою класу “повітря–повітря” Р-60, однак у новій конфігурації безпілотник отримав ПЗРК “Верба”.

Застосування цієї версії передбачає ручне керування оператором у реальному часі. Для цього використовується китайська оптична камера Honpho TS130C-01, встановлена в носовому обтічнику, а також mesh-модем Xingkay Tech XK-F358 виробництва КНР.

Процес пуску зенітної ракети відбувається поетапно: оператор активує сервоприводи, які запускають хімічну акумуляторну батарею та азотний балон охолодження головки самонаведення ПЗРК. Після досягнення необхідної температури автоматично відкривається захисна кришка, а ракета здійснює пуск одразу після захоплення цілі.

Ключовою відмінністю цієї модифікації є те, що безпілотник зберігає основну бойову частину. На дослідженому зразку ГУР зафіксувало встановлення термобаричної бойової частини ТББЧ-50М. Це означає, що після відстрілу зенітної ракети БпЛА здатний продовжити виконання свого основного ударного завдання по наземних цілях, зокрема з наведенням оператором.

Набір електронних компонентів у цій “Герані” загалом стандартний: польотний контролер, інерціальна навігаційна система, 12-канальна “комета”, трекер на базі мікрокомп’ютера Raspberry, а також 3G/4G-модеми. Водночас у навігаційній системі вперше зафіксовано використання 6-осьового інерціального модуля SCH1633-D0I японського виробництва компанії Murata. Цей компонент був представлений наприкінці 2024 року як цивільне рішення для автономного водіння та сучасних автомобільних систем допомоги водієві.

За даними ГУР, інші електронні компоненти мають походження зі США, Китаю, Швейцарії, Тайваню, Японії, Німеччини та Великої Британії. У розвідці наголошують, що публікація цих матеріалів має на меті викриття міжнародних технологічних ланцюгів, які використовує РФ для ведення війни, і посилення санкційного тиску на державу-агресора.

Раніше OBOZ.UA повідомляв, що російська балістична ракета середньої дальності “Орешник”/”Кедр” хоч і є новою зброєю, але спирається на технології часів холодної війни. Загальна продуктивність неядерного варіанту цієї БРСД викликає питання.